Іноді, щоб вилікувати недугу, недостатньо одних пігулок, і корінь захворювання треба шукати в самому малюку, у його внутрішньому світі...

Колись дуже давно медики помітили, що люди хворіють не лише під впливом інфекцій або із-за травм.. Приміром, пацієнти, що відрізнялися недовірливістю, образливістю й іншими «важкими» рисами вдачі, частіше за інших страждали хронічними захворюваннями і, як правило. мали більш понижений імунітет. Інтерес до цього факту привів до того, що ідея про вплив особи (психології) людини на його тіло і здоров’я була поставлена на наукові рейки. Новий медичний напрям дістав назвупсихосоматика.

Проте пройшли віки, перш ніж люди зацікавилися психосоматикою серйозно. Технологічний і науковий прогрес у медицині «імплантували» психосоматику в медицину, психологію і в повсякденне життя людей.

Отже, розглянемо типові хронічні захворювання, першопричиною яких є не віруси і не мікроби. а стрес До речі!

Психосоматичні захворювання можуть починатися однаково як у дорослих, так і у дітей

Щоб відчути вплив психосоматики на здоров’я, доведеться поглянути на свою поведінку і світовідчуття з іншого боку.

Відмінні риси

Хоча сучасні фахівці в багатьох хворобах убачають прямий зв’язок між станом душі і тіла, «золотою сімкою» психосоматики довгий час вважалися: бронхіальна астма, виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонія, ішемічна хвороба серця, екзема, ревматичний артрит, цукровий діабет.

Зараз цей список став набагато ширший і офіційно включив більшість шкірних захворювань, захворювання щитовидної залози, вегетативні розлади, головні болі і навіть зниження імунітету (у вигляді чистих ГРВІ та ангін).

Досить непросто розгледіти в недузі, що з’явилася, психологічну природу, та все ж деякі загальні риси у психосоматичних хвороб є.

Наприклад, при психосоматичному захворюванні реакція організму на початковий подразник набагато сильніша, ніж зазвичай, — замість легкої нежиті починається повноцінна ГРВІ, а замість типової для людини алергії у вигляді кропив’янки — екзема, нейродерміт і так далі

Також при психосоматичному захворюванні не простежується роль генетики. Тобто, якщо в роду ні у кого не було цукрового діабету або виразки шлунку і раптом така недуга виникла, це вірний знак переглянути своє життя.

Аналізуємо проблему

Як ми вже обговорили вище, причина психосоматичних захворювань — це стрес. Причому неважливо, яким він був і коли стався.

Нереалізовані почуття, невитрачені емоції, невиплакані сльози — усі ці не доконані колись дії накопичуються у вигляді енергетичних і м’язових блоків. Вони-то і порушують нормальну роботу органів, біля яких знаходяться.

З медичної точки зору все ще наочніше. Стрес впливає на вироблення нейромедіаторів (за допомогою їх здійснюється передача імпульсів від нервових клітин) і гормонів. В результаті в організмі міняється обмін речовин, що спричиняє за собою збій в роботі органів.

Що стосується малюків, то картина ще сумніша, адже частіше всього батьки стають джерелом нерозуміння і стресів, що ведуть малюків до хвороби. Як?

За допомогою занадто жорстких рамок поведінки, нескінченних «не чіпай», «не кричи», «не біжи», «не роби» і так далі. Хоча активному малюкові неможливо, та і не треба зберігати спокій так довго, як того вимагають батьки!

Впливають на дітей і всілякі кліше типу: «хлопчики не плачуть», «дівчатка мають бути акуратними». Хто це сказав? І чому саме так повинно бути, а не інакше?

Своїм нетерпінням і нечуйністю ми не залишаємо дітям іншого вибору, окрім як «піти» в хворобу.

Це свого роду збочений прояв тієї самої свободи. якій ми неусвідомлено позбавляємо дитину, заганяючи в «пристойні» рамки.

Батьківська любов і щира турбота (не плутати з балощами і потураннями капризам) для малюка мало не важливіші за харчування, сон і тепло. Коли ж дитина недоласкана і недолюблена, вона намагається отримати любов і увагу що належать їй, усіма доступними способами: капризами, істериками і… власне хворобою — ранніми проблемами з тиском, наприклад, метеочутливістю. Діагноз «гіпертонія» в ранньому віці все ж рідкість, а ось перші дзвіночки майбутнього діагнозу можуть дати про себе знати ще в дитинстві (наприклад, у вигляді підвищеного занепокоєння крихітки при зміні погоди або на повний місяць).

Для гіпертоніків і діток, схильних до гіпертонії, характерні певні риси особистості й особливостей стосунків в сім’ї. Зазвичай це «завчені» малюки, на плечі яких з раннього віку ліг непосильний вантаж відповідальності буквально за все. Батьки пред’являють до них високі вимоги і постійно нав’язують власну точку зору. Діткам вселяються увага і пошана до інших людей, але нерідко за рахунок приниження себе: щоб то не було поділитися іграшкою, не опиратися думці старших, завжди бути ввічливим. Навіть коли гіпертонік гнівається, замість агресивної відповіді він, швидше за все, опустить голову і проковтне образу. І що в результаті? Ситуація не розряджається, а стрес продовжує здавлювати спазмами кровоносні судини.

Розірвати замкннене коло можна, навчивши малюка виражати свої емоції і приймати власні рішення

Дитині необхідно відчувати, що його думка для вас дуже важлива, а його вибір ви цінуєте і шануєте не менше свого. Хваліть чадо за будь-який прояв ініціативи. Якщо ж усе це неприємно вам, пробуйте тактовно домовлятися з малюком, підбирати гідну заміну його бажанням, перемикати увагу.

У цьому випадку в дитини сама собою відпаде необхідність напружуватися і «готуватися до боротьби», він зможе розслабитися, а значить, відступить від нього і відчуття постійного стресу.

Проблеми ЖКТ

Страх і неможливість зробити правильний вибір впливають і на роботу шлунково-кишкового тракту. Пам’ятайте, як від переляку у вас «живіт підтискається», «усе в животі холодіє», виникає «ведмедяча хвороба», при якій внаслідок почуття невпевненості і страху з’являються часті позиви в туалет? У малюків відбувається усе так само, але тільки ще інтенсивніше.

Якщо дитина часто лякається чогось незрозумілого для неї, чекає покарань (від батьків, вихователів) або просто займається не тим, чим хочеться, а чим потрібно і при цьому переносить усе мовчки, то її черевце незабаром почне реагувати на ситуацію. Різкі спастичні болі і кольки перед приходом людей, яких крихітка не любить, нетримання калу і нічні енурези в період адаптації до дитячого садку — наочний тому приклад.

Якщо причина стресу довгий час не усувається, а батьки не помічають проблему, болі у дитини можуть стати регулярними, що загрожує розвитком гастриту або навіть виразки. Дозвольте малюкові самостійно вибирати собі оточення. Не забувайте цікавитися, що його турбує, тривожить (навіть якщо малюкові всього півтори роки від народження). Не залишайте крихітку наодинці зі страхом — не замикайте в кімнаті у виховних цілях, не перешкоджайте спільному сну, якщо дитина не готова спати окремо. Нехай для вас важливішою за всі правила виховання стане індивідуальність вашої дитини і її здоров’я.

Хвороба пригніченого крику (астма)

Психотерапевти розглядають астму як прояв незадоволення сімейним життям.Астматичні (й інші бронхолегеневі) прояви у крихітки сигналізують про те, що в стосунках його батьків щось не ладнається, а малюк так намагається «докричатися» і допомогти мамі та папі налагодити відносини. Метафорично астма (так само як і кашель, що повторюється без видимої причини) виражає крик протесту, який «застряє» в грудях, «стає грудкою».

Стресогенне зниження імунітету

Хронічний стрес (сварки батьків) або постійний дискомфорт у житті (батьківське роздратування, докори, підганяння) підривають також імунну систему дитини, причому дуже сильно. Малюк дуже хоче звернути на себе увагу, але добитися любові йому вдається знову ж таки через хворобу, звідси і регулярні ГРВІ («День ходимо в садок, два тижні — вдома»).

Ангіни та м’якші форми хронічного тонзиліту у крихітки можуть говорити про дефіцит уваги і турботи.

Недолік близькості з мамою виливається у дітей у патологічну потребу доторкнутися й обійняти рідну людину. Наслідком цієї нереалізованої ніжності стають нейродерміти, екзема й інші хронічні шкірні захворювання.

«Життя складне, але не складніше за саме життя», — говорять мудреці. Проблеми регулярно з’являються в ньому, і це нормально. Але в будь-якій ситуації без любові і взаєморозуміння рідних малюкові важко випромінювати позитив.

Батьківські любов і щира турбота допоможуть малюкам побороти багато, навіть хронічні недуги.

Реальні факти з життя

• У нашому фольклорі зустрічаються висловлювання, що вказують на зв’язок емоцій і хвороб. Наприклад: «повісити ніс» — нежить, «серце стискується» — стенокардія, «не можу це переварити» — виразка, «сидить в печінках» — недуги печінки, «кров закипіла» — підвищення тиску.

• Поширеність психосоматичних розладів настільки велика, що на сьогодні вона складає 30-57 % усіх клінічних проявів у дорослих і дітей. Такі показники дозволяють прирівняти психосоматичні недуги до хвороб цивілізації.

МОЙ РЕБЕНОК/№7, ИЮЛЬ 2011