Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 25.09.2020, 05:20

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. с. Новосілки Горохівський р-н Волинська обл.

Меню сайту
Категорії розділу
1-4 класи [2]
Математика [3]
Укр. мова та літ. [8]
Світова література [1]
Історія та право [11]
Хімія та біологія [2]
Трудове навчання [3]
Географія [3]
Фізкультура [4]
Фізика [3]
Всесвітня історія [0]
Іноземна мова [0]
Етика [0]
Економіка [0]
Екологія [0]
Інформатика [0]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів


Особливості індивідуального виховання фізичних здібностей
07.02.2013, 19:00
Особливості індивідуального виховання фізичних здібностей
Залежно від рівня фізичної підготовки, особливостей біологічного та психічного розвитку люди одного віку по-різному реагують на фізичне навантаження. Цей та інші фактори обумовлюють індивідуальний підхід як у навчанні вправ, так і у вихованні фізичних здібностей.
Складаючи план індивідуального виховання фізичних здібностей, треба насамперед чітко визначити:
- індивідуальний початковий рівень розвитку фізичних здібностей;
- засоби та методи педагогічного впливу залежно від індивідуаль¬них особливостей;
- реакцію систем організму на навантаження різного обсягу та інтенсивності;
- співвідношення засобів педагогічного впливу в комплексному вибірковому вихованні фізичних здібностей;
- час навантаження і відпочинку при вихованні сили, витривалості, швидкості, швидкісно-силових здібностей, гнучкості та спритності.
Розроблену таким чином індивідуальну систему можна успішно використовувати для тренування юних спортсменів, на уроках фізичної культури, переважно в старших класах, а також під час самостійних занять школярів різного віку.

Прийоми індивідуального виховання
Виховання сили та швидкісно-силових здібностей.
Силові та швидкісно силові здібності в дітей і підлітків ефективно виховуються за допомогою швидкісно-силових вправ динамічного харак¬теру.
Під час виконання цих вправ можна використовувати такі методичні прийоми:
- повторне піднімання ваги до виявленої втоми;
- піднімання граничної ваги;
- піднімання ваги з максимальною швидкістю.
Отже можна розрізнити три основних прийоми повторних, максимальних і динамічних зусиль.
У зв’язку з віковими особливостями дітей і підлітків у практиці доцільно використовувати два методи - повторних і динамічних зусиль, для цього застосовують вправи з в підвищеним опором різних предметів (гантелі, штанга, мішечки з піском і т.д.) з опором зовнішнього середовища і вправи з обтяженням, яке дорівнює власній вазі. Дітям молодшого шкільного віку доцільно піднімати вагу, яка дорівнює не більше ніж половині їх власної ваги.
Для підлітків з нижчим від середнього рівнем фізичного розвитку також раціональні обтяження, що дорівнюють половині власної ваги, із середнім рівнем - 2/3 і з вищим від середнього - 3/4 власної ваги,
Силові вправи з малими і середніми обтяженнями виконуються повторними серіями. Не рекомендується виконувати вправи, які потре¬бують великих силових напружень, особливо із затриманням дихання. Вправи добирають так, щоб вони координувалися з ритмом дихання.
Складаючи індивідуальні комплекси, додержують такої послідов¬ності, щоб при вихованні сили були охоплені основні з групи м’язів нижніх і верхніх кінцівок, плечового пояса і т.д. Це створює мож¬ливість гармонічного розвитку всіх груп м’язів тіла.

Виховання швидкості
Швидкість рухів може виявлятися у трьох формах:
- латентний час рухової реакції;
- швидкість одиночного руху (при малому зовнішньому опорі);
- частота рухів.
Ці форми, за даними досліджень, незалежні один від одного, але при виконанні вправ проявляються в комплексі.
Для практики найбільш значущим є цілісний руховий акт - біг, стрибок, кидання м’яча і т.д., а не тільки елементарні форми прояв¬лення швидкості.
Виконання рухів з максимальною швидкістю значною мірою залежить не тільки від розвитку самої швидкості, а й від інших фізичних здібностей: сили, гнучкості тощо.
Одним з ефективних способів виховання швидкісних здібностей є вправи, які виконуються з максимальною швидкістю /швидкісні вправи), при цьому, як правило, використовується повторний метод.
При вихованні швидкості вправи слід проводити за такими методичними правилами:
1. Технічно вправи не повинні бути складними, тому, що вони виконуються на великих швидкостях.
2. Учні повинні добре засвоїти вправи, щоб при їх виконанні основні зусилля були спрямовані не на вдосконалення способу, а на швидкість виконання.
3. Тривалість вправ повинна бути такою, щоб до кінця виконання швидкість не знижувалась від утоми.
4. Швидкісні вправи належать до роботи максимальної потужності, в зв’язку з цим їхня тривалість не повинна в дорослих перевищувати 20-22 секунди, а в дітей і підлітків - 10 - 15 секунд.
5. Інтервали відпочинку повинні бути розраховані так, щоб наступні вправи виконувались у фазі понад відновлення.
6. При повторному виконанні швидкісних вправ слід використову¬вати активний відпочинок.
7. Швидкісні вправи виконуються як на уроці фізичної культури, так і на тренуваннях ― одні з перших.
До комплексів, розрахованих на виховання швидкості, крім швидкісних вправ бігового характеру, треба включити і вправи з інших видів спорту ― швидкі передачі м’яча, швидкі стрибки тощо.
Виховання витривалості
При вихованні витривалості учень повинен виконувати одноманітну роботу великого обсягу, в процесі якої обов’язково доводиться продовжувати вправи, хоч і наступає втома. Але треба пам’ятати, що велике значення при цьому має Форма організації занять. Коли діти грають, то великий обсяг навантаження переноситься легше за рахунок емоційного фактора.
Розроблені засоби та методи виховання (Г.П. Богданов та інші) дають можливість виховувати витривалість при роботі різної інтенсивності.
Як відомо, розрізняють вправи з малою інтенсивністю, трива¬лість яких для хлопчиків становить понад 25 хвилин, для дівчаток ― понад 20 хвилин; з помірною чи середньою інтенсивністю час виконання рухів від 6-8 хвилин до 20 - 25 хвилин; з великою - до 6-8 хвилин; з майже з граничною інтенсивністю, яка розподіляється на два діа¬пазони: перший ― від 15 до 30 - 40 секунд, другий - від 40 секунд до 1,5 – 2 хвилин і з граничною (максимальною) інтенсивністю ― вправи виконуються не більше 15 секунд.
Для виховання витривалості можна застосовувати рівномірний, повторний та інтервальний методи.
Рівномірний метод дає можливість регулювати фізичне наванта¬ження з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини. При цьому методі вправи виконуються в одному темпі, без прискорень, що й дає можливість виховувати рівномірний біг, рівномірне, ходіння на лижах та інші рухи, які не потребують прискорення й зміни швидкості. Регулювати навантаження кількістю повторень рухів при достат¬ніх інтервалах відпочинку дає можливість повторний метод. При інтервальному методі змінювати режим інтенсивності можна зміною тривалості інтервалів відпочинку.
Таким чином, усі три методи можна застосовувати для виховання як загальної, так і спеціальної витривалості.
Виховання гнучкості
Для виховання гнучкості використовуються вправи з великою амплітудою рухів (на розтягування). Ці вправи поділяються на активні й пасивні. До першої групи можна віднести такі вправи :
- прості рухи (типу: на рахунок "раз" - нахил, на рахунок "два" - випрямлення);
- пружинні рухи (на рахунок "раз-два-три" - пружинисті нахили; на рахунок "чотири" - випрямлення);
- махові рухи.
До другої групи слід віднести вправи з самозахватами, а також вправи із зовнішньою допомогою.
За дією на системи організму ці вправи приблизно відповідають наведеній вище послідовності (у такому ж порядку їх слід включати до комплексів при вихованні гнучкості).
Дозування навантаження для кожної вікової групи можна плану¬вати за рекомендаціями Р.А. Бєлова (див. табл.), а загальний обсяг за темпами вікового розвитку.

Таблиця
Дозування вправ на гнучкість для різних вікових груп (Р.А. Бєлов )

з/п Вік Суглоби
плечовий кульшовий хребцевий
1 11-12 25-30 25-30 30-45
2 13-14 30-40 30-40 35-50
3 15-16 30-40 30-45 30-55

У комплекси вправ для виховання гнучкості включаються вправи з предметами, без предметів, за допомогою партнера, без партнера та ін.
Виховання спритності
Розвитку спритності сприяють насам¬перед такі вправи, які містять елементи новизни, оскільки спритність це здібність до оволодіння новими рухами.
При вихованні спритності як здібності швидко й цілеспрямо¬вано перебудовувати рухову діяльність запроваджується вправи, повіязані з миттєвою реакцією на мінливі обставини.
Виховання спритності досягається шляхом підвищення координаційних труднощів вправ;
- точності виконання вправ;
- взаємного погодження елементів вправ;
- швидкості реакції на життєві зміни обставин.
При цьому використовуються різноманітні методичні прийоми (Л.П. Матвєєв):
1) незвичайні вихідні положення;
2) "дзеркальне" виконання вправ;
3) зміни швидкості чи темпу рухів;
4) зміна просторових меж, в яких виконується вправа;
5) зміна способів виконання вправ;
6) ускладнення вправ додатковими рухами;
7) зміни протидії партнерів при групових і парних вправах.
При цьому інтервали відпочинку повинні бути достатніми для повного відновлення сил для кожного віку існують свої обсяги навантаження.
Вправи на спритність слід включати в кожне заняття. Особливо бажано використовувати матеріал із програми, повіязаний з навчанням рухів.
Отже, методика індивідуального виховання фізичних здіб¬ностей полягає в тому, щоб обсяг навантаження і відпочинок, засоби і методичні прийоми повністю відповідали особливостям індивідуального розвитку школяра. При вивчені цих особливостей можуть використовуватися тести педагогічного контролю за вихован¬ням фізичних здібностей.

Педагогічний контроль
Педагогічний контроль відкриває великі можливості спрямовування розвитку фізичних здібностей. Насамперед можемо за допомогою тесту або інших методів вимірювати рівень розвитку сили, швидкості, витривалості тощо. Ці дані лягають в основу планування обсягу навантаження, чергування навантаження та відпочинку, дають можливість визначити правильність використаних методів і способів виховання.
Головне в педагогічному контролі - оцінка стану систем організму від яких залежить виконання рухів. При цьому треба розрізняти кілька станів, в яких може перебувати людина.
1. Стан, який зберігається порівняно довго ― тижні, місяці ― перманентний стан.
2. Стан, який змінюється під впливом одного чи кількох занять, тобто поточний стан, і великою мірою визначає обсяг навантаження на найближчі заняття.
3. Стан, який змінюється під впливом одноразової дії фізич¬ного навантаження, ― оперативний стан. Він повинен підлягати обліку в звіязку з плануванням матеріалу між вправами.
Таким чином, педагогічний контроль буває поетапний, поточний та оперативний. Усі ці види контролю можна застосувати у фізичному вихованні школярів. Одним з елективних засобів контролю є тест.
Складаючи тест, слід додержуватися певних правил. По-перше, тест має відповідати здібностям і стану спортсмена. По-друге, тест повинен відповідати критерію відтворення (надійність, достовірність), тобто при повторному тестуванні одного й того самого учня у стан¬дартних умовах дістають однакові (або близькі) результати. Як і валідність, відтворення можна перевірити за допомогою методу коре¬ляції чи за критерієм "Ст’юдента". По-третє, тест має відповідати критерію об’єктивності, що означає здобуття однакових результатів при вимірюванні різними вчителями, тренерами чи учнями. У цьому разі також потрібна математична перевірка, яка проводиться за допомогою як критерію Ст’юдента, так і кореляційного методу.
Для контролю за допомогою тесту треба підготувати місце конт¬ролю, визначити форму організації, призначити помічників і заготу¬вати протокол або індивідуальну картку досягнень. З обладнання потрібно мати секундомір, рулетку, набивний м’яч, ганіометр (для вимірювання гнучкості) та прилад Абалакова (для вимірювання швидкісно-силових здібностей ― вистрибування).
Теорією та практикою фізичного виховання розроблено тести (4, 11, 22, 17, 18 та ін.), за допомогою яких можна виміряти рівень розвитку фізичних здібностей.
Вимірювання сили та швидкісно-силових здібностей
При вимірюванні цих здібностей використовуються такі тести.
1. Кидок м’яча обома руками з-за голови.
2. Стрибок з місця в довжину чи з місця вгору.
3. Сила кисті.
Виконуючи ці тести, слід додержувати таких правил:
1. Кидок набивного м’яча обома руками з-за голови виконується з вихідного положення сидячи на підлозі, ноги нарізно. Виконуються шість кидків підряд. Вимірюється відстань від стартової лінії (з-за спини) до місця падіння м’яча. Для правильної траєкторії польоту м’яча (від чого значною мірою залежить результат) натягується шнур або встановлюється інша перешкода на постійній висоті.
2. Стрибок з місця в довжину виконується на розміченій доріжці. Учень стає на вихідну лінію (ноги на ширині ступні), після махів руками назад відштовхується обома ногами і стрибає. Вимірюються три стрибки підряд.
3. Стрибок угору з місця виконується за допомогою приладу Абалакова. Для нього записують такі показники довжини стрічки, закріпленої на поясі: при положенні основної стійки, на носках та в напівприсяді. Учень стає перед лінією, накресленою на відстані 30 сантиметрів від приладу. До пояса прикріплюється сантиметрова стрічка, пропущена крізь стрічкозаколюючий прилад, закріплений на підлозі. За командою учень набирає вихідного положення "основної стійки", потім ― на носках". Після того як записані необхідні дані, набирається положення "напівприсяду", з якого й виконується стрибок угору за допомогою помаху рук.
Показник визнається правильним, якщо учень після стрибка не перейшов лінії. Даються три спроби, причому стрічка з приладу не витягується. При оцінці здібностей треба зробити такі розрахунки: від показника, зафіксованого в стрибку, віднімається показник вихід¬ного положення "на носках". Наприклад стрибок у висоту з місця ― 140 сантиметрів, вихідне положення на "носках" ― 110 сантиметрів, робимо розрахунок: 140 - 110 = 30 (см.). Отже, швидкісно-силова здібність оцінюється в 30 сантиметрів.
Сила кисті визначається максимальним стисненням динамометра, опущеною вниз рукою. Даються три спроби підряд для кожної руки. Сили різних груп м’язів вимірюють динамометрами різної конструкції, описаними в сучасній літературі.
Вимірювання швидкості
Для контролю виховання швидкості доцільно використати кілька тестів, які дали б інформацію про швидкість рухової реакції, частоту рухів та виявлення цілісного швидкісного руху.
Для вимірювання максимальної швидкості реєструється довжина дистанції, яку може пробігти учень за 6 секунд.
Швидкість рухової реакції можна виміряти за здібністю реагу¬вати на падаючий предмет". Тут можна використати будь-який предмет, але найкраще взяти гімнастичну палицю й розмітити її через один сантиметр.
Перед виконанням тесту треба набрати вихідного положення: ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях: притиснуті до тулуба, пальці стиснуті в кулак. Партнер бере палицю за верхній кінець так, щоб нульова відмітка була на рівні нижнього краю долоні, і без команди відпускає палицю. Треба швидко впіймати палицю долонями. Чим швидше захоплюється палиця, тим більшою буде відстань від нульової відмітки до нижнього краю долоні, отже, тим краще розвинена рухова реакція.
З лабораторних приладів для визначення латентного часу рухової реакції можна назвати реакціоміри, в яких основною частиною є елект¬ричні чи електронні секундоміри, що вимірюють швидкість реакції з точністю до десятої і тисячної частки секунди.
При вимірюванні максимальної частоти рухів ведеться підрахунок рухів за певний час. Рухи можуть бути різні: на "Раз" - пуки вгору, на "Два" - вниз, біг на місці з високим підніманням стегна і так далі. Швидкість цілісного руху вимірюється за показниками бігу на 10, 20, 30, 60 і 100 метрів як з високого, так і з низького старту.
Вимірювання витривалості
Статичну витривалість різних м’язових груп можна виміряти за допомогою таких тестів.
1. Вихідне положення ― основна стійка, руки в сторони, у кожній кисті вантаж вагою і кілограм. Вимірюється статична витривалість м’язів плечового пояса.
2. Вихідне положення ― кут на гімнастичній стінці. Вимірюється статична витривалість черевного преса. У тих випадках, коли школяр не може втримати кут на гімнастичній стінці, дається інший тест - кут в упорі.
3. Стоячи на носках у положенні напівприсяду, тулуб треба тримати вертикально. Кут між стегном і гомілкою повинен становити 90°. Вимірюється статична витривалість м’язів стегна і гомілки.
4. Грудьми треба лягти на стіл так, щоб край стола був у місці пояса. Плечі тримає вчитель або інший учень, ноги ― паралельно підлозі. Того, кого вимірюють, тривають за плечі. Вимірюється статична витривалість м’язів спини.
5. Вихідне положення ― основна стійка. Випрямлену ногу підняти вгору до індивідуальних можливостей. Вимірюється статична витривалість м’язів тазового пояса.
Головний показник статичної витривалості ― час утримання пози, а допустиме відхилення не повинно перевищувати 10°. При відхиленні більше 10° реєстрація часу припиняється. Тут слід зауважити, що в 1-му та 5-му тестах при вимірюваннях біля учня встановлюється планка, на яку нанесено градуси чи сантиметри.
Рекомендують загальну витривалість вимірювати за допомогою бігу з постійною, визначеною вчителем швидкістю. Це робиться так: у голові групи ставлять витривалого учня-лідера, якому дається завдання пробігти за певний час дистанцію, розмічену прапорцями. Швидкість проходження відрізків дистанції лідер корегує за показ¬никами секундоміра. Всі учні біжать за лідером з інтервалом, що становить 2 метри.
Темп бігу можна встановлювати за допомогою звукового сигналу, який тренер чи його помічник подає свистком через час, який потрібний для проходження наступного прапорця учнем. Час проходження відрізків дистанції контролюється за допомогою секундоміра, циферблат якого через однакові проміжки розмічений кольоровими трикутниками.
Тренер пропонує учням пробігти якомога більшу відстань з швидкістю 4 метри за секунду. Для контролю за заданим темпом доріжку стадіону розмічають кольоровими прапорцями через кожні 40 метрів. На циферблат секундоміра наклеюють трикутнички через 10 секунд. Учень або група учнів підтримують заданий темп намагаючись узгод¬жувати момент пробігання біля наступного прапорця із звуковим сигналом. Підвищуючи вимоги для більш підготовлених учнів, тренер або вчитель фізичної культури може запропонувати збільшити швидкість бігу, наприклад, 50 метрів за 10 секунд і т. д. Ця методика досить об’єк¬тивна.
За іншою методикою для вимірювання витривалості потрібні стояки для стрибків угору, натягнути гумовий джгут або мотузка, метроном, секундомір і гімнастична лонжа.
Вимірювання проводиться так: спочатку вимірюється максимальна частота рухів бігу на місці за 5 секунд. З цією метою учня "фіксують" гімнастичною лонжею від руху в поздовжньому напрямку. Гумовий джгут або мотузка натягується на рівні, який робить межу у згинанні ноги до 30° у кульшовому суглобі. Джгут повинен торка¬тися середини стегна.
За командою "Рушай" учень починає біг з максимальною частотою при задній амплітуді рухів стегна (80°), яку обмежує натягнутий на стояках джгут. Одночасно включають секундомір. Через 5 секунд подається команда "Стій" і підраховується загальна кількість торкань стегном джгута.
За допомогою таблиці можна визначити, з якою частотою рухів повинен бігти учень на місці з інтенсивністю 90 % - 70 % від максимальної.
Максимальна частота рухів при бігові на місці (за 5 сек ):
14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Частота рухів ніг при бігу на місці з інтенсивністю 90 % від максимальної:
12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
Частота рухів ніг при бігу на місці з інтенсивністю 70 % від максимальної:
10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25
Наприклад, максимальна частота рухів ніг 14-річного хлопчика дорівнює 20 крокам за 5 секунд. Кількість кроків при інтенсивності бігу 90 % від максимальної дорівнюватиме:
(20•90)/100 = 18 (кроків)
Такий темп повинен задати метроном.
При вимірюванні витривалості учень фіксується лонжею і виконує вправу так, як при замірюванні максимальної частоти рухів.
З настанням втоми стегно учня перестає торкатись обмеження, секундомір відключають. Цей час і показує витривалість при бігу на місці з різною інтенсивністю.
Виміряти витривалість також можна, визначивши час, за який учні пробігають дистанції 300, 500, 800 метрів.
Вимірювання гнучкості
Для цього використовують гоніометр, за допомогою якого заміряють у градусах активну і пасивну гнучкість, вимірюють амплітуди рухів.
Вимірювання амплітуди рухів правої нижньої кінцівки при русі вбік.
Вихідне положення ― лежачи на животі. Гоніометр закріплю¬ється на внутрішній частині правої гомілки біля гомілко-стопного суглоба. Учень робить мах ногою "назад" до індивідуальних можливостей.
Вимірювання рухливості в плечовому суглобі при русі рук вгору-назад.
Вихідне положення ― лежачи на лівому боці, руки за голову. Гоніометр закріплений на тильній стороні правої гомілки, біля гомілковостопного суглоба. Учень робить мах ногою вгору.
Вимірювання рухливості у плечовому суглобі при русі вгору-назад.
Вихідне положення ― лежачи на животі, підборіддя торкається мата чи лави, на якій лежить учень, руки вгору, в руках гімнастична палиця. Гоніометр закріплений на зовнішньому боці правої руки, біля променево-зап’ястного суглоба. Виконується рух вгору-назад.
Вихідне положення ― лежачи на животі, підборіддя торкається мата, руки внизу, за спиною гімнастична палиця, стиск на ширині плечей. Гоніометр закріплений на зовнішньому боці лівої руки біля променево-зап’ястного суглоба.
Виконується рух руками з гімнастичною палицею вгору-назад.
При вимірюванні рухливості в суглобах оцінюється активна і пасивна гнучкість.
Для вимірювання гнучкості в лабораторних умовах пропонується гоніометр, застосований за методикою В.В. Сермієва.
Вимірювання спритності
Як відомо, спритність можна оцінити за двома критеріями:
- координаційною складністю рухової дії;
- точність виконання рухів.
Спритність можна оцінити за допомогою тесту, який склада¬ється з виконання кількох рухів.
Для проведення цього тесту потрібний такий інвентар: стояки, набивні м’ячі, секундомір.
У глибині залу чи майданчика, на відстані 15 метрів від лінії старту-фінішу встановлюються стояки чи набивні м’ячі. Відстань між ними ― 3 метри. Учень стає на старт і за командою "Рушай" пробігає між стояками зліва направо, справа наліво. Пробігши 15 метрів, робить поворот і знову виконує все в тій самій послідовності. Від часу, за який учень пробіг двічі по 15 метрів (15 м х 2 ) між стояками, треба відняти час, за який учень пробігає 30 метрів.
Слід зауважити, що при проведенні тестів на спритність, можна використовувати різні перешкоди, а складаючи сам тест, треба визначити його валідність та інші інформаційні параметри.
Проведення індивідуальних занять з метою виховання фізичних здібностей потребує цілеспрямованого й постійного педагогічного контролю.

Комплекси для індивідуального виховання фізичних здібностей
Складаючи індивідуальні комплекси, треба насамперед вивчити індивідуальні особливості учнів. Деякі дані Ножна дістати після проведення пертого педагогічного контролю за допомогою тестів. Але це не все, бо для виконання вправ ще треба знати, як спланувати індивідуальний обсяг навантаження, співвідношення засобів кількістю повторень вправ на одному занятті та ін. Відповіді на деякі з цих питань можна дістати з попередніх розділів.
Індивідуальному вихованню фізичних здібностей сприяють і орієнтовні комплекси, наведені нижче, які можуть використовуватись підлітками та учнями старших класів.

Комплекси для виховання сили та швидкісно-силових здібностей.
Комплекс 1
1. Пересування вперед стрибками на двох ногах, руки на пояс. (При виконанні в колоні ― руки на плечі партнеру, що стоїть попереду).
2. З вихідного положення ― набивний м’яч у руках над головою ― кидок об стінку чи інщу перешкоду. (Відстань 3-4 метри).
3. Сидячи, нахиляти тулуб уперед за допомогою партнера.
Комплекс 2
1. Пересування вперед стрибками в присіді, руки на пояс (при виконанні в колоні ― руки на плечі партнеру, що стоїть попереду).
2. Кидки набивного м’яча угору з наступною ловлею.
3. Нахил уперед, кидок набивного- м’яча назад партнеру.

Комплекс 3
1. Стрибки вперед на одній нозі (по черзі ― на правій - лівій). (При виконанні у колоні ― одна рука на плечі, інша захоплює партнера, що стоїть попереду, за гомілку).
2. З вихідного положення (ноги на ширині плечей, тулуб нахилено вперед) швидко випрямитися, кинути м’яч угору, спіймати.
3. Згинання та розгинання рук у ліктях (з вагою, без ваги).
Комплекс 4
1. Просування вперед з "викиданням" прямих ніг уперед.
2. Сидячи на підлозі, перекидання м’яча з руки в руку і передача партнеру (можна використати і надувні, і набивн: м’ячі).
3. У глибокому випаді кинути м’яч з-за голови у перешкоду (відстань до перешкоди 3-4 метри).
Комплекс 5
1. З вихідного положення навприсядки за сигналом стрибнути вгору. (При виконанні групою ― руки на плечі партнеру, що стоїть попереду)
2. Стоячи спиною до партнера на відстані 4-5 метрів за сигналом кидок м’яча з поворотом 180° .
3. Сидячи на підлозі, підкинути м’яч двома руками вгору, набрати вихідного положення лежачи на спині, піднятися, зловити м’яч.
Комплекс 6
1. Стрибки вздовж лави вліво і вправо з пересуванням вперед, відштовхуючись обома ногами (можливе виконання групою).
2. Кидок м’яча партнеру поштовхом від грудей. Варіанти: в стрибку зі зміною траєкторії, з ловінням у стрибку.
3. Сидячи на лаві, нахили вперед - назад, ноги закріплені.
Комплекс 7
1. Вихідне положення ― ноги на ширині плечей, лава між ногами. Стрибки вздовж лави, відштовхнувшись двома ногами (заскочити та зіскочити з лави).
2. Стоячи до партнера спиною на відстані 5-6 метрів, за сигналом кидок м’яча партнеру вгору - назад.
3. Сидячи на підлозі, ноги покласти на лаву ― кидок м’яча від грудей партнеру.
Комплекс 8
1. Стрибки на одній нозі через лаву, просуваючись уперед уздовж лави.
2. Кидки набивного м’яча, сидячи, з-за голови, на дальність.
3. Віджимання в упорі лежачи (ноги на лаву) з вагою на спині.
Комплекс 9
1. Наскочити на лаву двома ногами, відштовхнувшися, -стрибок угору з м’яким приземленням.
2. Перетягування в парах сидячи.
3. Кидки набивного м’яча на дальність з нахилом вперед.
Комплекс 10
1. Стрибки вздовж лави з просуванням уперед, поштовхом двома ногами з поворотом щоразу на 180°.
2. Лежачи на підлозі, захватити набивний м’яч двома ногами: піднімання і опускання прямих ніг з набивним м’ячем.
3. Лежачи на підлозі, кинути м’яч (надувний, набивний залежно від індивідуальної підготовки) угору - сплеск у долоні - впіймати м’яч.
Комплекс 11
1. Стрибки, через гімнастичну лаву вперед, поворот, повторення вправи.
2. Лежачи на спині, по черзі згинання та розгинання ніг у колін¬ному суглобі з упором у ноги партнера.
3. Метання набивного м’яча в ціль обома руками з правої (лівої) сторони.

Комплекс 12
1. Присідання з вагою на спині біля гімнастичної стінки з печер-говим перехватом руками вгору-вниз стінних перекладин.
2. Піднімання чи підтягування ваги тіла на руках на гімнастичній стінці чи перекладині.
3. З вихідного положення ― лежачи на спині, у руках м’яч (набивний; надувний) ― присідання, руки з м’ячем угору.
Комплекси для виховання швидкісних здібностей
Комплекс 1
1. Прискорення з високого старту на 10, 15, 20 метрів.
2. Дріботливий біг.
3. Ловля м’яча (волейбольного, футбольного, тенісного) при відскоку від стіни.
Комплекс 2
1. Біг із захльостом гомілки назад.
2. Стрибки через скакалку.
3. З вихідного положення спиною до партнера ― ловля м’яча з поворотом за командою.
Комплекс 3
1. Біг з високим підніманням стегна. (З вихідних положень: руки за спиною, на колінах, опущені вниз).
2. Ловля падаючого предмета за командою партнера (предмет: м’яч, гімнастина палиця тощо).
3. Швидка передача м’яча в парах.
Комплекс 4
1. Біг з різних стартових положень (сидячи, сидячи зі схрещеними ногами, спиною в напрямку бігу тощо).
2. Гра воротаря ― ловля м’яча, який кидає партнер.
3. Біг під скакалкою, що обертається.

Комплекс 5
1. Біг по прямій з перешкодами, встановленими на відстані 10, 15, 20 метрів.
2. Швидке ведення м’яча на місці.
3. Стрибки вгору за командою з доставанням предмета.
Комплекс 6
1. Біг через набивні м’ячі на відстань 5, 10, 15, 20 метрів.
2. Стрибки через гімнастичну лаву ― вперед-назад.
3. Сидячи, кинути м’яч у волейбольну сітку (чи стіну) спіймати стоячи.
Комплекс 7
1. Біг з прискоренням за сигналом.
2. Ловля м’яча при відскоку від підлоги чи стінки.
3. Лежачи на лопатках махові рухи ногами ("педалювання") з прискоренням.
Комплекс 8
1. Передача м’яча в парах сидячи-лежачи.
2. Стрибки на двох ногах з подвійним обертанням скакалки.
3. Серія стрибків на місці: два стрибки на малій висоті, третій ― на повну силу.
Комплекс 9
1. Біг перехресним кроком.
2. Стрибки через скакалку із згинанням ніг у колінах назад до прямого кута.
3. Біг з низького старту.
Комплекс 10
1. Біг на місці біля опори.
2. Стрибки через скакалку з двома підскоками на одне коло оберту скакалки.
3. Біг із зупинкою за сигналом.
Комплекс 11
1. Прискорення за командою з вихідного положення "лежачи".
2. Стрибки через скакалку (гімнастичну палицю), яку партнер проносить з різною швидкістю вперед - назад, під ногами.
3. Кидок м’яча в ціль за командою з вихідного положення ― спиною до цілі (м’яч біля ніг).
Комплекс 12
1. Зупинка за сигналом під час прискорення на 10,20, 30 метрів.
2. Стрибки через скакалку ― одна нога вперед, друга ― позаду. Під час стрибків ― зміна положення ніг.
3. Ведення м’яча на місці, за командою ― кидок у ціль на відстань 4-6 метрів.
Комплекси для виховання витривалості
Комплекс 1
1. Багаторазові кидки м’яча в стінку від грудей на відстань 1, 2, 3 метри.
2. Рівномірний біг.
Комплекс 2
1. Згинання та розгинання рук в упорі до втоми.
2. Біг з прискореннями на відстань до 60-80 метрів.
Комплекс 3
1. Багаторазова серія кидків набивного м’яча з-за голови.
2. Біг через перешкоди на відстань до 40-60 метрів.
Комплекс 4
1. Згинання та розгинання рук з вагою (набивний м’яч, гантелі, мішечки з піском тощо).
2. Біг з подоланням перешкод (3-4 перешкоди на відстані до 60 метрів).

Комплекс 5
1. Вис на зігнутих руках.
2. З вихідного положення ― сидячи на підлозі чи на стільці ― підняти прямі ноги і тримати "кут".
Комплекс 6
1. Стрибки на місці через скакалку на двох, одній нозі, зі зміною по черзі ніг.
2. Біг із зміною лідера.
Комплекс 7
1. Біг з вагою (м’ячі набивні, мішечки з піском тощо).
2. Перетягування, підтягування у парах (у руках гімнастична палиця). Партнери за вагою повинні бути однаковими.
Комплекс 8
1. Утримання ваги на розведених в сторони руках (300, 400, 500 грамів).
2. Просування стрибками вперед із скакалкою.
Комплекс 9
1. Багаторазове підкидання та ловля набивного м’яча.
2. Біг у парах, руки на плечі партнера.
Комплекс 10
1. З вихідного положення ― гімнастична палиця за спиною ― біг з прискоренням на відстань до 60-80 метрів.
2. Ходіння на руках за допомогою партнера.
Комплекс 11
1. Утримання ваги на прямих, витягнутих уперед, руках (використовуються набивні м’ячі, гантелі тощо).
2. Біг, ходьба, біг.
Комплекс 12
1. Ходьба, біг, ходьба з перенесенням партнера.
2. З вихідного положення вис на гімнастичній стінці ― підняття та опускання ніг під "прямим кутом.

Комплекси для виховання гнучкості
Комплекс 1.
1. З вихідного положення ― основна стійка, ноги на ширині плечей ― нахили тулуба вперед, назад.
2. Присідання: ноги разом, ноги нарізно, ступні паралельно.
3. З вихідного положення ― руки вгору, в руках гімнастична палиця ― відведення прямих рук назад до відказу (виконується з допомогою і без допомоги партнера).
Комплекс 2
1. Пружинисті нахили, "притягування" тулуба руками до гомілки,
2. Повільне відведення зігнутих та прямих рук у різні площини.
3. Гімнастична палиця внизу. Піднімання рук угору - назад до межі (виконується з допомогою і без допомоги партнера).
Комплекс 3
1. Присівши в упорі, на одній нозі, другу відвести вбік ― пружинисті присідання на правій, лівій ногах.
2. З вихідного положення ― основна стійка, ноги на ширині плечей ― колові рухи тулубом вправо - вліво.
3. Вихідне положення ― основна стійка. Нахили вперед з допо¬могою партнера чи з вагою на плечах.
Комплекс 4
1. Випад правою ногою вперед, ліва позаду, пряма, носок від¬тягнути. Пружинисті погойдування (між стегном і гомілкою, кут 90°) із зміною положення ніг.
2. Нахили назад. Трохи згинаючи ноги в колінних суглобах, торкнутися руками п’яток.
3. Колові рухи руками в різних напрямках.

Комплекс 5
1. Махи ногами (правою – лівою) в різних площинах.
2. Хвилеподібні рухи тулубом у передньо-задній фронтальній площині.
3. З вихідного положення ― основна стійка, руки вперед ― повороти рук усередину та назовні за допомогою партнера.
Комплекс 6
1. З вихідного положення ― обличчям до опори (гімнастична стінка, лава тощо) ― ногу покласти на опору. Нахили вперед до ноги із захопленням гомілки руками.
2. Стоячи спиною до гімнастичної стінки, захопити перекладину прямими руками. Глибокі прогини вперед, випрямляючи ноги.
3. З вихідного положення ― руки в сторони ― за допомогою парт¬нера відведення прямих рук назад до межі - утримувати 3-4 секунди.
Комплекс 7
1. Пружинисті погойдування в положенні гімнастичного "налівшпагату", "шпагату".
2. Стоячи спиною на відстані одного кроку від гімнастичної стінки, нахили назад, торкаючись руками стінки на рівні попереко¬вого відділу.
3. Згинання, розгинання та відведення вбік правої - лівої ніг.
Комплекс 8
1. Пасивиі згинання та розгинання ніг з допомогою партнера з наступним утриманням статичного положення.
2. Нахили назад з допомогою партнера до положення гімнас¬тичного моста.
3. Повороти рук усередину та назовні до відказу.
Комплекс 9
1. Пружинисті погойдування в положенні ноги нарізно (якнайширше).
2. Лежачи на стільці, лаві, нахили назад під надтиском рук партнера.
3. Піднімання гімнастичної палиці та її опускання назад, за спину, потроху зменшуючи відстань між захопленням руками.
Комплекс 10
1. Лежачи на спині, піднімання ніг до торкання підлоги за головою.
2. Вихідне положення ― основна стійка. Тримаючись руками за опору махи ногами вбік, уперед, назад із зміною вихідного положення.
3. Основна стійка, руки вгору. З допомогою партнера відведення рук назад до відказу.
Комплекс 11
1. Стати обличчям до опори й поставити на неї пряму ногу на рівні пояса. Нахили вперед з допомогою партнера.
2. Лежачи на спині, зведення та розведення ніг до відказу.
3. Відведення рук у кроці назад, у руках гімнастична палиця, набивний м’яч тощо.
Комплекс 12
1. У кроці відведення рук назад з вихідного положення ― руки вбоки ― вгору, вниз (за допомогою партнера, тримати 3-4 секунди).
2. Стоячи спиною один до одного, захопивши зігнутими у піктях руками партнера; нахили вперед з підніманням партнера, який проги¬нається у грудинній та поперековій частинах тіла.
3. З вихідного положення лежачи згинання прямих ніг у куль¬шовому суглобі за допомогою партнера.
Комплекси для виховання спритності
Комплекс 1
1. Кидок м’яча (волейбольного, баскетбольного, футбольного) на точність у квадрат чи коло, що накреслено, на стіні (з відстані З, 4, 5 метрів).
2. Стрибок у довжину з місця при вихідному положенні спиною до напрямку стрибка.

Комплекс 2
1. Метання чи кидання п’яти м’ячів з максимальною швидкістю (м’ячі біля ніг) у ціль лівою рукою знизу на відстань 3, 4, 5 метрів.
2. Біг з вихідного положення спиною до напрямку бігу за сигналом. Поворот на 360° і продовження бігу.
Комплекс 3
1. Подолання перешкод (гімнастині лави, м’ячі тощо) стрибками на лівій - правій ногах
2. Метання м’яча в ціль після колового обертання тулуба вправо - вліво. На рахунок: 1-2-3 - обертання, 4 - кидок м’яча з відстані 3, 4, 5 метрів.
Комплекс 4
1. Метання м’яча в ціль (водейбольного, баскетбольного, футбольного) з вихідного положення сидячи на підлозі, стільці, гімнастичній лаві (відстань до цілі 2, 3, 4 метри).
2. Біг з оббіганням предметів на відстані 10-15 метрів (4 - 5 стояків чи набивних м’ячів).
Комплекс 5
1. Швидкісне ходіння по гімнастичній лаві ― зіскок, перекид, кидання м’ячів (3, 4, 5 шт.) у ціль з відстані 6, 7, 8 метрів.
2. Стрибки по "грудках" на одній, двох ногах.
Комплекс 6
1. Кидки в ціль м’ячів (3, 4, 5 шт.) після човникового бігу (10 м х 2).
2. З вихідного положення ― основна стійка ― кидок м’яча вгору, набрати положення лежачи, встати, зловити м’яч.
Комплекс 7
1. З вихідного положення ― основна стійка, м’яч біля ніг, на підлозі. За сигналом кидання м’яча партнеру з відстані 2, 3, 4 м.
2. Кидання м’ячів з-за голови з нестійкого предмета (гімнастичної лави, "коня", "козла" тощо).

Комплекс 8
1. З вихідного положення ― основна стійка ― кидок м’яча вгору, лягти на спину, встати, піймати м’яч.
2. Стрибки на одній нозі парами з вихідного положення ― руки на плечі партнера, права - ліва нога вперед.
Комплекс 9
1. Стрибки на двох, одній нозі через набивні м’ячі на відстань 10-12 метрів, тримаючи в руках м’яч.
2. Подолання смуги перешкод кроком, бігом (наприклад: пройти по гімнастичній лаві, зробити перекид, перестрибуючи через планку, пройти по гімнастичній лаві і т. д.).
Комплекс 10
1. Ходіння по гімнастичній колоді, лаві (спиною вперед) з виконанням нескладних гімнастичних вправ (наприклад, вправ ранкової гімнастики).
2. Метання в ціль, з різних вихідних положень ― стоячи спиною, сидячи, лежачи, стоячи лівим - правим ооком до цілі і т.д, на від¬стань 3, 4, 5 метрів.
Комплекс 11
1. З вихідного положення основна стійка зробити вправу: на рахунок:
1 - права рука вгору - права нога назад;
2 - права рука назад - права нога назад;
3 - 4 - кидок м’яча у ціль з відстані 2, 3, 4 метрів.
2. Обертання скакалки під ногами з різною швидкістю (можна виконувати групою).
Комплекс 12
1. 3 вихідного положення основна стійка, спиною до цілі, на рахунок:
1 - права рука вперед, права нога на носок;
2 - ліва нога вперед, ліва нога на носок;
3 - 4 - поворот, кидання м’яча в ціль з відстані 6 - 8 - 10 метрів.
2. Жонглювання тенісними м’ячами (підкинути - піймати тощо) у ходьбі та повільному бігу.

Застосовуючи на практиці комплекси вправ, слід насамперед враховувати індивідуальні особливості учнів. Підбір засобів педаго¬гічного впливу і визначення їх співвідношення залежить від рівня фізичної підготовленості, фізичного розвитку, здібностей до навчання рухів та інших особистісних якостей учнів.
Процес виховання фізичних здібностей буде ефективним тільки в тому разі, коли педагогічний вплив точно відповідатиме віковому розвитку учня. Взаємозв’язок засобів педагогічного впливу з рівнем біологічного розвитку дитини ― основний принцип планування навчально-тренувальних занять.
Такий підхід дає змогу диференційовано розв’язувати навчальні, виховні, оздоровчі завдання, а також сприяти підвищенню рівня роз¬витку фізичних здібностей школярів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Булич Е.Г. "Фізична культура і здоров’я". М., 1981 р.
2. Волков Л.В. "Методика виховання фізичних якостей учнів". ―К. "Радянська школа", 1980 р.
3. Дубочай А. Д., Хрущев В. С. " Реакция организма школьников на физические нагрузки различной интенсивности" -Физкультура в режиме школы". ― М., Физкультура и спорт, 1986 г.
4. Леськів А. Д., Андрощук Н. З., Механошин С. О., Дзюбановський А. В. "Форми і засоби фізичного виховання молодших школя¬рів". - Тернопіль,1997 р.
5. Новосельський В. Ф., "Фізична культура і здоров’я школяра". - К. серія VI "Педагогічна, № 5, 1984 р.
6. Холодов Ж. К., Попов В. П. "Папа, мама и я ― физкультурная семья". - Минск, "Полымя", 1989
Категорія: Фізкультура | Додав: Sergiy
Переглядів: 1430 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Гаряча лінія
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2020
Конструктор сайтів - uCoz