Україна вила і стогнала від болю. Вона захлиналася від крові своїх найкращих синів. Це не час Жовтневої революції, не час Великої Вітчизняної війни. Це 2014 рік. Плаче небо, плачуть матері, дружини, діти, плаче повсюди люд. На очах у всього світу, у центрі Києва - Європейської столиці - цинічно розстрілювали беззбройних людей: студентів, викладачів, художників, фермерів, журналістів, робочих... Вони вийшли на мирний протест.
Невимовний біль розриває груди, а сльози застилаючи обличчя кожного свідомого громадянина. Убиті, покалічені та замордовані - на совісті злочинної української влади, тих, хто віддавав і виконував накази відстрілювати мирних громадян.
Учні школи вшанували пам'ять Небесної Сотні хвилиною мовчання, переглянули фільм "Небесна Сотня", прослухали аудіозапис пісень "Україно моя", "Тумани", "Пливе кача по тисині"
Душі загиблих завжди будуть над нами армією ангелів. В історію України вони увійшли як Небесна Сотня. Їх поховали під вигуки українців "Слава героям! Герої не вмирають!"
|