ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ

Виліпити чудову статую і вдихнути в неї життя — добре; але розвинути юний розум, виліпити по-своєму юну душу та вдихнути в неї почуття правди — ще краще. (В. Гюго)

Ваша допомога в цьому зводиться до того, щоб по відношенню до учнів виявляти:

— прийняття;

— увагу;

— повагу (визнання);

— схвалення;

— теплі почуття.

Коли ми моделюємо ці п’ять складових спілкування, ми навчаємо учнів тому, як заводити і зміцнювати позитивні відносини з іншими.

Прийняття

Учнів треба приймати такими, якими вони є зараз. Прийняття повинне бути безумовним. Це — фундамент для всіх інших складових успішного спілкування. Якщо не буде прийняття, не буде ефективно діяти жоден інший принцип. Методично неправильно і шкідливо думати «Ти мені подобаєшся за те і те» або «Я стану до тебе ставитися краще, коли ти...». Правильно і корисно думати «Ти мені подобаєшся тому, що це ти». І тільки так.

Приймати того, хто робить, а не те, що зроблено

Учень має бути впевненим: що б не зробив, він — гідна людська істота, навіть якщо його вчинок неприйнятний. Ця впевненість допомагає зберегти досить самоповаги, щоб змінити поведінку на більш прийнятну. Між іншим, той же закон діє й серед людей цілком зрілого віку.

Учнів треба приймати такими, якими вони є зараз. Прийняття повинне бути безумовним. Це — фундамент для всіх інших складових успішного спілкування.

Приймати особистісні характеристики учня

Коли учні починають фарбувати волосся чи стригтися наголо, це, можливо, ображає Ваш особистий смак. Але тут треба допустити, що Ваша зачіска може в свою чергу, ображати їх естетичний смак. Взагалі, нетерпимість у таких питаннях дуже згубна у відносинах з молодими людьми.

Цінності міняються від покоління до покоління. Тому висловлювання на кшталт «У наші часи цього не було» — це швидше особиста проблема вчителя, і йому не слід перекладати її на плечі учнів.

Увага

Дарувати увагу учням — справа добра і необхідна, але вимагає певних зусиль, часу, емоцій тощо. Про це можна сказати лише одне: чим більше позитивної уваги вчитель приділить у нормальній ситуації, тим менше негативної уваги зажадають від нього на уроках порушники дисципліни.

Але як приділити увагу кожному учню, якщо їх у навчальній групі близько тридцяти?

На щастя, тут важлива не кількість, а якість. Якісна увага вимагає миті, а результати її пам’ятають і відчувають години і дні. Ось кілька таких миттєвих прийомів.

Основи правильного слухання

1. Поводьтеся спокійно. Якщо не знаєте, що сказати, не говоріть нічого. Якщо знаєте, що сказати — не кваптеся говорити. Реагуйте тільки тоді, коли це необхідно для продовження бесіди.

2. Використовуйте невербальні сигнали, щоб показати свій інтерес до почутого: контакт очима, нахил голови вбік тощо.

3. Вербалізуйте інтерес без слів «М-м», «Ага» тощо.

4. Використовуйте перефразування: «Якщо я правильно зрозумів...» (і далі повторіть думку учня своїми словами).

5. Співчувайте.

Вітання учнів

Найшвидший і найлегший шлях обдарувати кожного учня Вашою увагою — пожертвувати кількома хвилинами перед уроком чи після нього, щоб сказати одне-два слова кожному індивідуально. Зрозуміло, що тут потрібні висока організованість, продуманість і лаконізм, але ефект буде вартий витрачених зусиль.

Можна, наприклад, перед уроком або після нього стати біля дверей, через які проходять учні, і кожного привітати або попрощатись, сказавши додатково буквально два-три слова, адресованих кожному з них конкретно. Якщо Ви це будете практикувати більш-менш регулярно, а через деякий час припините цю практику, то дуже ймовірно, що учні почнуть цікавитися, чи не образились Ви на них за що-небудь. Відсутність такої уваги вже буде сприйматися учнями як певна провина з їхнього боку, яку треба загладити своєю доброю поведінкою.

Вислуховуйте учнів

Уміння вислухати людину — найцінніше вміння. Це найкращий спосіб поліпшення відносин з тим, хто розговорився. Слухання вимагає більшого часу, ніж коротке вітання, але меншого, ніж здається, якщо правильно слухати. До того ж, такі бесіди можуть зміцнити нормальні відносини між учителем і учнем на довгі роки.

Розмовляючи з учнем, не слід думати, що Ви повинні негайно розв’язати його проблеми, дати пораду чи консультацію. Ви повинні насамперед його вислухати.

Навчіть учнів просити уваги

Було б чудово, якби учні уміли просити Вашої уваги замість того, щоб порушувати дисципліну на уроках. Звичайно, ми не завжди готові приділити увагу саме в той момент, коли учень відчуває в ній потребу. У такому разі можна просто вибачитися і пообіцяти таку увагу в найближчому майбутньому.

Нижче приводяться конкретні рекомендації, як спонукати учнів привертати увагу.

• Поговоріть про що-небудь з учнями в навчальній групі після уроків.

• Поцікавтеся в учнів, як вони живуть за межами навчальної групи.

• Запам’ятовуйте, про що розповідають Вам учні, і використовуйте це в індивідуальних бесідах з ними.

• Відвідуйте спортивні змагання і самодіяльні заходи, в яких беруть участь Ваші учні.

• Беріть участь у колективних заходах Ваших учнів.

• Організуйте зі своїми учнями дискусію з проблем, що їх хвилюють.

• Приєднуйтеся до групових ігор своїх учнів у спортивному залі чи на спортивному майданчику.

• Відзначайте дні народження своїх учнів. Надсилайте листівки і домашні завдання учням, що хворіють, з кількома рядками, написаними своєю рукою.

• Виражайте щирий інтерес до навчальної праці і хобі своїх учнів.

Повага (визнання)

Визнання дуже потрібне людській істоті. Покажіть учням, що Ви їх поважаєте, що усе, що Вони роблять, дуже корисне для навчальної групи і навчального закладу. Визнання відрізняється від «оплесків» (схвалення) тим, що акцент переноситься на сам внесок, результат. Визнання повинне бути висловлене вголос і ясно показано. Допомагають тільки висловлені вголос компліменти, а не ті, що перебувають у глибинах Вашої свідомості. Визнання плутають з підтримкою. Підтримка — це процес, що включає багато технік, які підвищують самоповагу. Визнання — лише одна з них. Визнання — це вид оцінки. Якщо Ви хочете уникнути перехвалювання конкретного творця, то оцінюйте зроблене, але не того, хто зробив. Правильна похвала стосується продукту, підсумку, поведінки, але не суб’єкта. Тоді справа буде продовжуватися, а учень не буде зазнаватися. Більше того, він постарається знову справити на Вас враження своїми результатами, досягненнями. Використовуйте нижченаведені прийоми.

«Я»-висловлювання

Описуйте поведінку або результат праці акуратно і конкретно, як це могла б зробити відеокамера. Не вживайте загальних фраз і слів. Визнання на кшталт: «Дякую за допомогу», «Ти добре працював» — неефективні, тому що не проясняють, що саме допомогло і що саме було добрим у праці.

Використовуйте триєдину форму «Я»-висловлювання для визнання, тобто описуйте послідовно:

1) дію учня і результат дії;

2) що Ви думаєте про дію або про її результат;

3) який позитивний ефект від результату дії.

Акцент на сьогоденні

Коли, вчинивши зло, людина боїться, що про це дізнаються інші, вона ще може знайти шлях до добра.

Коли, зробивши добро, людина прагне, щоб про це дізналися всі, вона породжує зло. (Хун Цзичен)

Дотримуйтесь принципу «тут і тепер». Визнання повинне виражатися в теперішньому часі й описувати теперішні події. Фраза «Чому ж Ти раніше так не старався?» тільки нагадає про неприйнятну поведінку в минулому і не підтримає, а засмутить замість того, щоб викликати законну гордість за нинішнє досягнення! У майбутньому часі говорити теж недобре: фраза «Сподіваюсь, Ти тепер завжди будеш чинити так само добре, як сьогодні!» лише претендує на визнання, але до визнання ще, так би мовити, не дотягує.

Слід також пам’ятати, що визнання в жодному разі не повинні містити порівняння одного учня з іншими.

Письмові визнання

Надзвичайно цінними є письмові визнання навчальних досягнень учнів. Вони можуть бути написані на окремому аркуші, в зошиті учня або в його щоденнику. Це може бути кілька слів у формі «Я»-висловлювання чи подяки. Як правило, такі записи авторитетного вчителя учні зберігають місяцями і навіть роками.

Навчайте учнів просити визнання

Оскільки ми не можемо помічати абсолютно все, що відбувається в навчальній групі, просіть учнів повідомляти Вам і всім присутнім про те, що заслуговує визнання. Проведіть такий експеримент: попросіть учнів підготувати картки-визнання про свої добрі справи. Наприкінці уроку попросіть зачитати їх Вам. Якщо зміст записки відповідає дійсності, підпишіть її. Це — сильний прийом формування самоповаги.

Схвалення

Дуже корисно своєчасно і цілеспрямовано висловлювати учням схвалення, показуючи, що нам подобаються риси їхнього характеру, чи спроби щось зробити (навіть безрезультатні), чи їхні мрії або захоплення. Це підтримує впевненість, що в них є щось гарне, що потрібно розвивати, а недоцільне, навпаки, зменшувати. Коли позитивні риси учнів визнаються, вони починають добре ставитись не тільки до себе, але і до нас. Ось список слів, що описують позитивні риси характеру. Їх варто мати у своєму лексиконі:

честолюбство, справедливість, сміливість, дружелюбність, бадьорість, ніжність,охайність, добрі наміри, розум, доброта, схильність до міркування, корисність,хоробрість, чесність, творчість, вірність, допитливість, охайність, енергійність, організованість, ентузіазм, оригінальність, наполегливість, спокій,дипломатичність, завзятість, товариськість, правдолюбство, пунктуальність, дбайливість, схильність до ризику, розуміння, чутливість, дотепність, сила, талант, уміння слухати іншого, альтруїзм.

Теплі почуття

А виявляється, що зробити людині приємне нітрохи не складніше, ніж зробити щось гидке! (С. Янковський)

Досвідчений учитель уміє створити теплу емоційну атмосферу, яка сприяє встановленню радісних дружніх стосунків з учнями. Почуття вчителя завжди адресовані учневі, безвідносно до того, що він зробив чи не зробив. Те, що насправді потрібно йому від Вас, це — підтвердження того приємного факту, що його люблять без будь-яких умов: «Мій вчитель не перестане любити мене, якщо я припущуся помилки чи завдам йому клопотів», «Мій учитель любить мене, тому що я — це я».

Особливо потрібні такі почуття, якщо справи в учня погані. Поставтеся уважно, наприклад, до такого коментарю, зробленого для учня, що не впорався з контрольним завданням: «Я впевнений, що ця невдача Вас не пригнітить. Ми всі часом зазнаємо поразок, але успіхи нас теж не оминають, якщо працювати наполегливо. А тепер, чи не прогулятись нам по коридору, щоб поговорити ще трохи?»

Такі коментарі закладають міцну основу дружби вчителя з учнями. Доброзичлива дія — запрошення на прогулянку по коридору — допомагає зрозуміти, що вчитель насправді поважає учня і піклується про нього.

Доброзичливість транслюються на учнів як модель прийнятної поведінки. Вона — наш кращий засіб у встановленні дисципліни в навчальній групі. Учні з більшим задоволенням погоджуються виконувати правила і слідувати вимогам своїх друзів, ніж «ворогів».

Теплі дотики

Педагогам добре відома роль дотиків у вихованні дитини. Потреба у фізичному контакті залишилась у нас з дитинства. Рукостискання, дотик, поплескування по плечу, обійми дуже добре виражають теплоту відносин. Але ми вважаємо, що використовувати фізичний контакт з властолюбцями і мстивими небажано, їм це не подобається. З ними слід залишатися на рівні словесного вираження позитивних емоцій.

Скільки підтримки потрібно учневі

Добро і зло єдині лише в тому, що врешті-решт завжди повертаються до людини, яка зробила їх. (Б. Тойшибеков)

Педагоги часто запитують, скільки поваги, прийняття, теплоти потрібно давати учневі, щоб не зіпсувати його? Чи не розпестимо ми учнів своєю увагою? Ні, не розпестимо. Ні увагою, ні прийняттям, ні підтримкою, ні визнанням, ні своїми теплими почуттями розпестити неможливо. Але є три способи це зробити.

Ми псуємо його:

1. Коли бачимо, що він порушує дисципліну, і не реагуємо на це відповідним чином. Коли ми робимо для нього занадто багато того, що він сам міг би зробити для себе.

2. Коли ми «витягаємо» його з неприємної ситуації, у якій він опинився за власним вибором.

Усі види підтримки корисні, якщо вони здійснюються грамотно. Подвоюючи, потроюючи, учетверяючи її дози, ми все одно не ризикуємо завдати шкоди вихованцю. Посилення всіх видів підтримки — найкраща педагогічна реакція на поведінку учня в критичній ситуації. Що б там не було — хвороба, розрив з другом, невдача у навчанні — ми негайно повинні відповісти збільшеними «ін’єкціями» всіх видів підтримки.

Відомо, що саме ті учні, хто найбільше потребує підтримки, не можуть її одержати від нас, тому що завдають нам неприємностей. Але це наша проблема! Працювати з такими учнями спочатку складно, але через деякий час виявляється, що справа йде легше, і зрештою, наші зусилля оплачуються поліпшенням поведінки.

Є й така точка зору, що іноді учні не чують позитивних зауважень на свою адресу. Вони настільки упереджені, що гарні слова просто пропускають повз вуха. Це хибна думка. Уважніше стежте за виразом обличчя, очима і мовою тіла, щоб переконатися в тому, що ваші слова справляють певне враження. Почавши один раз переживати досвід нових відносин, учень, як правило, стає їхнім гарячим прихильником.

Виберіть методи підтримки, щоб допомогти учням установити нормальні відносини з вами, скориставшись таблицею.

Допишіть наведені нижче речення та проаналізуйте їх.

1. Важче за все мені виражати визнання таким учням, котрі...

2. Іноді я хвалю учнів, котрі опинилися не на висоті, тому що...

3. Коли я хочу підтримати гарну поведінку, я використовую такі прийоми...

4. Я звичайно приділяю увагу учням у такий спосіб...

5. Один з прийомів, який я хотів би застосовувати частіше в майбутньому — .... Причина, за якої я цього хочу — ...

6. Один з учнів, котрий особливо потребує підтримки, — ... У наступні два тижні я збираюсь підтримувати його такими способами...

7. Я хочу навчити учня просити підтримки, коли він потребує її у такий спосіб...

8. Підтримки для учня не буває багато! Я згоден (не згоден) з цим твердженням, тому що...

Виховання, яке отримала людина, закінчено, досягло своєї мети, коли людина настільки дозріла, що має силу і волю саму себе творити протягом подальшого життя і знає засіб та спосіб, як вона це може здійснити як індивідуум, що впливає на зовнішній світ. (А. Дістервег)