ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ Узагальнюємо вивчений матеріал... «Вивчаємо матеріал у групі» Послідовність роботи Під час застосування цього методу учні відповідають на запитання, проговорюють відомі їм поняття, у результаті чого розвивають логіку своїх суджень, здатність визначати головне, робити висновки. Учитель об’єднує учнів класу у групи по 5-6 осіб і визначає «лідерів». Це зазвичай здібні учні, які виявили схильність до предмета. «Лідери» — майбутні помічники вчителя, які разом із ним заздалегідь готують усе необхідне до уроку: картки із запитаннями й завданнями для кожної групи, оснащення. Слід зазначити, що «лідери» знають відповіді на запитання й уміють виконувати завдання, оскільки вони вже попередньо працювали з учителем. Члени кожної групи, отримавши картки, беруться до роботи, самостійно готуються до усної відповіді, роблять записи в зошиті. «Лідер» групи пропонує ставити запитання одне одному і продумати запитання для іншої групи. «Лідер» також призначає, хто із групи відповідатиме або ставитиме запитання. Принципи об’єднання учнів класу в групи 1. Об’єднати у рівноцінні групи, тобто в кожній зібрати сильних і слабких учнів. Тут учитель може ставити одну проблему на всіх, давати завдання тієї самої складності й буде впевненим, що всі групи впораються. 2. Різнорівневі групи, тобто об’єднати в одних групах — сильних, в інших — слабких учнів. У цьому випадку ініціативу слабких і невпевнених учнів не придушує активності сильних товаришів. Залишившись наодинці зі своїми завданнями, вони змушені їх виконувати. Для таких груп необхідно готувати посильні завдання, інакше зникає інтерес, знижується мотивація. Аналогічний підхід застосовується і до сильних учнів, яким доречно пропонувати завдання творчого, дослідного характеру. 3. Об’єднання учнів у пари. Напарники працюють разом, пояснюючи одне одному незрозуміле, готуючи відповіді на запитання й пояснення засвоєного матеріалу іншій парі.  «Займи позицію» Цей метод корисно застосовувати наприкінці уроку для оцінювання рівня опанування (розуміння) учнями певної теми. Його можна також використовувати як вступну вправу, для того щоб продемонструвати розмаїтість думок щодо досліджуваної теми, дати учням можливість висловитися й застосувати на практиці навички спілкування. Чого навчаються учні завдяки цьому методу? • Ознайомлюватися з альтернативними думками. • Прогнозувати, які наслідки для суспільства й для окремих людей матимуть індивідуальні позиції й рішення. • На практиці використовувати вміння відстоювати свою позицію. • На практиці навчатися вислуховувати думки інших. • Здобувати додаткові знання з певної теми. Попередня підготовка 1. Сформулювати дискусійне питання, що передбачає протилежні відповіді («Ви за або проти?»). 2. Підготувати «шкалу думок»: на дошці намалювати лінію (можна також використовувати прикріплені до стіни таблички або протягнену над підлогою мотузку). На шкалі написати варіанти відповідей. Порядок проведення 1. Поставити дискусійне питання й дати учням час подумати над їх позицією щодо цього. 2. Запропонувати окремим або всім учням підійти до «шкали думок» і зайняти позицію — стати біля відповідного варіанту відповіді. 3. Поставити питання учням, які мають різні думки: «Чому ви зайняли цю позицію?» 4. Запитати також тих,, хто змінив свою позицію, чому це сталося. 5. Можна використовувати прийом парафразу (активного слухання) — попросити учасників, які займають різні позиції, повторити, як вони зрозуміли аргументи іншої сторони. 6. Підбити підсумки: • по-перше, оцінити аргументи учасників (особливо це корисно зробити, якщо певну позицію займала тільки частина учнів; у цьому випадку оцінювати повинні інші учні). Оцінюючи, попросити учасників назвати найпереконливіший аргумент, який вони почули від протилежної сторони, а також ті аргументи, що залишаються обґрунтованими, змушують глибше замислитися, хвилюють учнів; • по-друге, проаналізувати кількісне співвідношення прихильників різних позицій, порівняти це співвідношення із суспільною думкою; • по-третє, обговорити, за яких умов можливою є зміна позиції. Правила проведення • Уточнити свою позицію. • Пояснити, чому зайняли саме цю позицію. • Відповідаючи, можна використовувати «попн-формулу» (позиція — обґрунтування — приклад — наслідок). • Кожному варто навести по одному аргументу, захищаючи свою позицію. • Дискутуючи, можна змінювати позицію, якщо аргументи інших учасників є переконливими. «Попн-формула» «Попн-формулу» корисно використовувати під час обговорення складних (дискусійних) проблем, виконання вправ, у яких потрібно зайняти певну позицію (наприклад, метод «Займи позицію»). Цей метод ознайомлює учнів із простою формою роботи на уроці, коли необхідно виробити аргументи або думки. Він допомагає сформулювати й подати свою думку в чіткій і стислій формі, лаконічно викладати свою думку й не відхилятися від теми. Алгоритм дії учителя • Дати учням завдання прочитати правила використання «попн— формули». • Пояснити етапи й відповісти на можливі запитання учнів. Навести приклад коленого з етапів. • Запропонувати охочим спробувати застосувати ці етапи до будь-якої теми. • Перевірити розуміння. Формулу можна змінювати (наприклад, пропонуючи учням наводити кілька думок або прикладів). • Коли формула буде зрозумілою всім учням, розпочинати виконання вправи. Етапи проведення 1. Висувають пропозиції щодо розв’язання проблеми. 2. Кожний обирає одну із пропозицій. 3. Наводять приклад розв’язання проблеми із певної позиції. 4. Висновок — наслідок використання певного розв’язання проблеми. |