ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ Вивчаємо новий матеріал... «Ажурна пилка» («Мозаїка») «Мозаїка» дозволяє учням опанувати значний обсяг нової інформації за короткий час і може деякою мірою замінити необхідність читання лекцій. Підготовча робота 1. Визначити, з яких завдань (етапів) складається проблема, яку необхідно розв’язати в класі. 2. Підготувати необхідну інформацію для кожної експертної групи. Інформацію можна взяти з підручника, газет, журналів, додаткової літератури. Бажано підготувати матеріал у такий спосіб, щоб учні змогли ним легко скористатися (зазначити конкретні сторінки підручника, зробити копії статей із газет, журналів, книг). 3. Підготувати різнокольорові таблички з іменами (або цифрами) для об’єднання учнів у групи. Колений учень буде учасником двох груп — «основної» й «експертів». Основні групи можна позначити номерами (наприклад, від 1 до 5). Кожна група складатиметься, наприклад, із 5 учасників, які будуть «експертами» з певної теми. «Експертів» кожної теми можна позначити кольорами — червоним, синім, жовтим, білим, зеленим. Отже, у кожній основній групі присутні «експерти» різних кольорів (з різних тем). Для виконання завдання «експерти» з однієї теми, маючи табличку одного кольору, збиратимуться в «експертну» групу. У такий спосіб утворяться «червона» «експертна» група, «синя», «жовта» тощо. Відповідно, до кожної «експертної» групи входитимуть по одному представникові з коленої «основної» групи. Потім «експерти» знову повернуться до «основної» групи для того, щоб завершити виконання завдання. Порядок проведення (для вчителя) 1. Описати проблему, яку потрібно обговорити, або завдання, яке слід виконати. 2. Пояснити правила проведення заняття. 3. Об’єднати учасників в «основні» групи (зазвичай 3—5 учасників). 4. Усередині груп визначити «експертів» — роздати різнокольорові картки. Можна позначити аналогічними картками місця збору «експертних» груп. 5. Повідомити термін (час) для роботи «основних» і «експертних» груп. Учні повинні мати досить часу, щоб стати «експертами» свого матеріалу: для цього може знадобитися цілий урок або його половина, якщо матеріал складний або значний за обсягом. Робота в «основних» групах також може потребувати багато часу. 6. Усередині майбутніх «експертних» груп можна розподілити ролі. 7. Повторити завдання. Дати команду до початку роботи. 8. Під час роботи стежити за часом і допомагати групам. 9. Після завершення роботи надати слово представникам «основних» груп для презентації групового варіанта розв’язання проблеми (результатів виконання завдання). 10. Підбити підсумки. Підсумкові запитання • Яким був внесок різних «експертів» у спільне рішення? • Чим відрізняється робота «основних» і «експертних» груп?  «Мозковий штурм» Метод «мозкового штурму» («мозкової атаки») — оперативний метод розв’язання проблеми на основі стимулювання творчої активності, коли учасникам обговорення пропонують висловлювати якомога більше варіантів розв’язання, зокрема найфантастичніших. Потім із загальної кількості висловлених ідей обирають найудаліші, що можуть бути використані на практиці. За допомогою цього методу учні можуть відверто висловлювати різні ідеї із приводу ситуації або проблеми, спонукаючи виявляти уяву й творчий підхід. Етапи проведення «мозкового штурму» 1. Попередній етап. Постановка проблеми. 2. Основний етап, від якого багато в чому залежить успіх усього «мозкового штурму». Правила проведення основного етапу «мозкового штурму» • Головне — кількість ідей. Жодних обмежень! • Повна заборона на критику й будь-яке (зокрема, позитивне) оцінювання висловлюваних ідей, тому що оцінювання відволікає від основного завдання й розвіює творчу атмосферу. • Незвичайні й навіть абсурдні ідеї також слід розглянути. • Комбінувати і поліпшувати будь-які ідеї. 3. Оцінний етап. Об’єднання в групи, добирання й оцінювання ідей. Цей етап дозволяє визначити найцінніші ідеї й остаточно визначитися з результатами «мозкового штурму». На цьому етапі оцінювання є доречним. Варіанти проведення «мозкового штурму» 1. Груповий прямий (група учасників шукає всі можливі варіанти розв’язання поставленого завдання). 2. Груповий зворотний (визначають недоліки в поставленій проблемі). 3. Груповий поетапний (спочатку розв’язують постановку завдання, потім — варіанти розв’язання, реалізації, упровадження тощо). 4. Індивідуальний (кожний учасник повинен за короткий час подати не менше ніж одну оригінальну пропозицію). Правила проведення «мозкового штурму» (для вчителя) • Записувати на дошці або аркуші ватману ідеї учнів (у міру виникнення), і не вносити в них жодних змін, не коментувати й не критикувати навіть «неправильних» ідей. • Намагатися записувати всі ідеї на видноті. • Сприяти створенню творчої атмосфери. Спонукати учасників до висування нових оригінальних ідей. Пропонувати власні ідеї. Щоразу робити схвальні й заохочувальні зауваження (навіть щодо фантастичних ідей): «Добре!», «Відмінно!», «Чудово!», «Прекрасно!», «Так!». Якщо під час «мозкового штурму» учні не висувають багато ідей, то це пояснюють тим, що учасники ретельно обмірковують їх, перш ніж висловити, боячись сказати щось безглузде й опинитися в смішному положенні. Слід звернути увагу учнів на те, що чим більше висунуто ідей, тим краще. Зрештою кількість породжує якість. Коли дуже швидко висувають значну кількість ідей, увагу учасників акцентують на їх оцінюванні. За таких умов учасники «мозкового штурму» не соромляться фантазувати, і це сприяє появі продуктивних ідей. • Спонукати всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто сприяє появі нових, що перевершують попередні. • Намагатися запобігти коментарям, критиці або висміюванню якихось ідей. Якщо хтось оцінюватиме ідеї під час їх висловлення, то автор зосередить увагу на відстоюванні своїх думок, а не на спробах запропонувати нові варіанти. Оцінювання на цьому етапі роботи відсутнє. • Якщо є час, то варто продовжувати етап висування ідей, доки учасники пропонують нові думки. Якщо «мозковий штурм» використовують як розминку перед іншими вправами, то рекомендуємо проводити його не довше ніж 5 хв. • Другий етап «мозкового штурму» (оцінювання й класифікація висунутих ідей, обирання рішень) можна проводити в групах. • ІІаостанок не забути провести обговорення й підбити підсумки. Звернути увагу на ефективність «мозкового штурму» в тих випадках, коли потрібно висунути багато пропозицій. • У класі можна розмістити на видноті правила проведення «мозкового штурму». Правила проведення «мозкового штурму» (для учнів) • Говорити тільки тоді, коли вам нададуть слово. • Висловлювати будь-які ідеї, що спадають на думку. Чим більше пропозицій — тим краще. • Не обговорювати й не критикувати висловлювання інших людей. • Не забувати, що розвиток ідей, висунутих іншими учасниками, потрібно заохочувати. • Продовжувати думати навіть тоді, коли вважаєте, що ваша фантазія вже виснажилася. «Кейс-метод» (докладне аналізування ситуацій) «Кейс-метод» (case study) — техніка навчання, що використовує опис конкретних ситуацій. Учні повинні проаналізувати ситуацію, з’ясувати сутність проблем, запропонувати можливі варіанти розв’язання й обрати кращі. Фази кейс-методу • Перша фаза — складна творча робота зі створення кейса й запитань для його аналізу. Вона містить науково-дослідну, методичну й конструктивну діяльність. Однак, добре підготовленого кейса замало для ефективного проведення заняття. Необхідно також підготувати методичне забезпечення для самостійної роботи учнів та для проведення майбутнього заняття. • Друга фаза — діяльність учителя на занятті, коли він виступає із вступним і заключним словом, організує малі групи й дискусію, підтримує діловий настрій, оцінює внесок учнів в аналіз ситуації. Дискутуючи, потрібно пам’ятати, що кожне заняття має свій початок і свій кінець. Початок дискусії — це, можливо, єдиний момент, коли учитель повною мірою контролює ситуацію. Цим потрібно скористатися. Адже від того, як почнеться обговорення, залежатимуть загальний тон, інтерес і спрямованість занять. Аналіз кейса й пошук ефективної форми подачі цього аналізу перед класом — це найсерйозніша фаза навчання, що передбачає виявлення фактів і визначення частин проблеми, а також їх співвідношення. Переваги • Учень легко співвідносить отриманий теоретичний багале знань із реальною практичною ситуацією. • Збагачення навчання елементами загадки, таємниці. • Гіпотетична ситуація, що розбирається, не пов’язана з жодним ризиком для учасників. • Педагогічний потенціал кейс-методу є значно більшим, ніяс у традиційних методах навчання. Учитель і учень постійно взаємодіють, обирають форми поведінки, «зіштовхуються» одне з одним, мотивують свої дії, аргументують їх, використовуючи моральні норми. • Наявність у структурі кейс-методу суперечок, дискусій, аргументації тренує учасників обговорення, учать дотримання норм і правил спілкування. (Це велике навантаження на вчителя, який повинен бути досить емоційним протягом усього процесу навчання, дозволяти й не допускати конфлікти, створювати атмосферу співробітництва й конкуренції одночасно, і найголовніше: забезпечувати дотримання особистих прав учня.) • Учитель, який практикує кейс-метод, не тільки максимально реалізує свої здібності, але й розвиває їх. Недоліки • Недостатньо досліджений у педагогіці. • Не сприяє глибокому вивченню педагогічних проблем і завдань. • Потребує значних витрат часу. • Вимагає від викладача спеціального досвіду, глибоких знань щодо дискутування та аналізування «кейсової» ситуації, уміння відмовитися від власних суджень та упереджень.
Джерело: Ворожейкіна О. М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. |